Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2014 року Справа № 922/4640/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді суддівДемидової А.М. Воліка І.М. Кролевець О.А. (доповідач у справі)розглянувши касаційну скаргу Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України на рішення господарського суду Харківської області від 05.12.2013 р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 17.02.2014 р. у справі № 922/4640/13 господарського суду Харківської областіза позовомФонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України доДержавного підприємства "Спеціальне проектно-технологічне бюро виробничих потужностей" простягнення 190 000,00 грн.за участю представників:

позивача: Павловська Н.В.

відповідача: Горецький О.В.

в с т а н о в и в :

Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (надалі - "Фонд") звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Державного підприємства "Спеціальне проектно-технологічне бюро виробничих потужностей" (надалі - "ДП "Спеціальне проектно-технологічне бюро виробничих потужностей") про стягнення 95 000,00 грн. штрафу за порушення відповідачем зобов'язань за Договором № 128-Ф-11 від 13.07.2011 р. та 95 000,00 грн. збитків, завданих у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за вказаним договором. Позовні вимоги обґрунтовані нормами ст. ст. 174 193 224 ГК України, ст. ст. 530 610 611 ЦК України.

Рішенням господарського суду Харківської області від 05.12.2013 р. (суддя Мамалуй О.О.) в задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову, місцевий господарський суд виходив з того, що вина відповідача у порушенні зобов'язань за Договором № 128-Ф-11 від 13.07.2011 р. відсутня, що, з огляду на приписи ст. 614 ЦК України, унеможливлює стягнення з відповідача штрафу. Також суд зазначив, що позивачем не доведено факт завдання йому збитків відповідачем, що є підставою для відмови в позові в цій частині.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 17.02.2014 р. (судді Могилєвкін Ю.О., Пушай В.І., Плужник О.В.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін з тих же мотивів.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, Фонд звернувся до Вищого господарського суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 05.12.2013 р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 17.02.2014 р. у зв'язку з неправильним застосуванням судами норм матеріального і процесуального права, і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши, згідно ч. 1 ст. 1117 ГПК України, наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 13.07.2011 р. між Фондом (замовник) та ДП "Спеціальне проектно-технологічне бюро виробничих потужностей" (виконавець) було укладено договір № 128-Ф-11 про надання послуг з технічних випробувань та аналізу (74.30.1) (Заходи щодо забезпечення реалізації Програми робіт Фонду на 2011 рік) (надалі - "Договір"). За умовами Договору виконавець зобов'язався протягом строку дії договору надати замовнику послуги з технічних випробувань та аналізу (74.30.1) (Заходи щодо забезпечення реалізації Програми робіт Фонду на 2011 рік), (Розроблення та перегляд нормативно-правових актів з охорони праці (надалі - "НПАОП") згідно планів, затверджених спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з охорони праці (Нові роботи по розробленню та перегляду НПАОП), "Розроблення правил охорони праці під час ковальсько-пресових робіт" (надалі - "послуги"), а замовник зобов'язався прийняти і оплатити такі послуги.

Найменування послуг, кількість, обсяг, ціна, строки надання послуг тощо визначені технічними вимогами (додаток № 1) календарним планом (додаток № 2), калькуляцією кошторисної вартості (додаток № 3), які є невід'ємними частинами цього договору (п. 1.2 Договору).

При укладенні Договору сторони дійшли згоди (п. 3.1 Договору), що ціни цього договору встановлюються в національній валюті України та становлять 120 000,00 грн., в тому числі ПДВ 20 000,00 грн. Розрахунок вартості послуг надається виконавцем в калькуляції кошторисної вартості (додаток № 3), що є невід'ємною частиною цього договору.

Пунктом 10.1 Договору визначено, що він набирає чинності з дати його підписання та діє до 31.12.2011 р.

В подальшому сторони продовжували строк Договору шляхом укладення додаткових угод до нього. Так, додатковою угодою № 4 від 28.12.2012 р. строк дії Договору продовжено до 01.10.2013 р. та внесено зміни до календарного плану в частині строку надання послуг за 4 етапом Договору - початок 28.12.2012 р., кінець 01.10.2013 р.

Відповідно до п. 4.1 Договору розрахунки проводяться поетапно шляхом оплати замовником вартості етапу наданих послуг протягом п'ятнадцяти банківських днів після підписання сторонами акта приймання-передачі наданих послуг за етапом.

Результати наданих послуг передаються по кожному етапу виконавцем замовнику з супровідним листом. Приймання послуг здійснюється поетапно, з підписанням актів приймання-передачі по кожному етапу (п. п. 5.3, 5.4 Договору).

Як встановлено судами, на виконання своїх зобов'язань за Договором відповідачем були надані послуги за 1, 2 та 3 етапами в повному обсязі. Дані послуги прийняті позивачем, про що сторонами складено відповідні акти приймання-передачі послуг № 1 від 30.08.2011 р., № 2 від 18.10.2011 р. та № 3 від 14.12.2013 р.

До 4 етапу послуг за Договором входить подання відповідачем остаточної редакції НПАОП "Правила" на затвердження уповноваженим центральним органом виконавчої влади з нагляду за охороною праці.

Проте, відповідач в строк, передбачений Договором, послуги за 4 етапом позивачу не надав.

З огляду на викладене, Фонд звернувся до господарського суду з позовними вимогами про стягнення з ДП "Спеціальне проектно-технологічне бюро виробничих потужностей" 95 000,00 грн. штрафу та 95 000,00 грн. збитків, завданих у зв'язку з неналежним виконанням останнім умов Договору.

В силу ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі ст. 193 ГК України, приписи якої кореспондуються з приписами ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 610 611 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Дані наслідки порушення зобов'язання передбачені і ч. 1 ст. 230 ГК України. Згідно норм зазначених статей у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В той же час, приписами ч. ч. 1 та 2 ст. 614 ЦК України унормовано, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання умов Договору відповідач листом № 14-134 від 09.12.2011 р. направив до Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України (надалі - "Держгірпромнагляд") на опрацювання та подальше супроводження НПАОП, які були отримані останнім 14.12.2011 р.

Держгірпромнагляд, в свою чергу, листом № 4179/0/4.1-13/6/13 від 22.05.2012 р. направив проект остаточної редакції НПАОП до Національного науково-дослідного інституту промислової безпеки та охорони праці для проведення погодження з центральними органами виконавчої влади, подальшого затвердження і реєстрації в Міністерстві юстиції України.

В подальшому Держгірпромнагляд листом № 6975/0/8.1-04/6/13 від 17.07.2013 р. повідомив відповідача, що проект надіслано на погодження до заінтересованих органів виконавчої влади.

При розгляді справи судами встановлено, що причиною затримки виконання робіт щодо погодження та затвердження НПАОП, передбачених четвертим етапом Договору, стали зміни у системі органів центральної виконавчої влади. Так, Указом Президента України "Про деякі заходи з оптимізації системи центральних органів виконавчої влади" № 726/2012 від 24.12.2012 р. реорганізовано Міністерство надзвичайних ситуацій України, яке здійснювало роботу щодо затвердження НПАОП; Держгірпромнагляд підпорядковано Міністерству енергетики та вугільної промисловості України.

Також судами з'ясовано, що відповідач систематично інформував позивача про стан виконання робіт за Договором та неодноразово звертався до нього із заявами щодо сприяння прискоренню процедури затвердження НПАОП та укладення додаткових угод про продовження строку Договору до грудня 2013 року. Також відповідач звертався до Держгірпромнагляду України із заявами щодо сприяння прискоренню процедури затвердження НПАОП, що є предметом Договору.

У відповідях позивача на вказані листи не зазначено про розірвання Договору, про відсутність фінансування або про втрату актуальності надання послуг за Договором, про перенесення строків виконання робіт за Договором.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що відповідачем вжито всіх необхідних заходів щодо належного виконання зобов'язань за Договором, оскільки він систематично інформував позивача про стан виконання зобов'язань за Договором, про причини затримки їх виконання, у зв'язку з чим пропонував укласти додаткові угоди до Договору. Наведене свідчить про відсутність вини відповідача у порушенні строків виконання зобов'язань за Договором щодо затвердження проекту НПАОП центральними органами виконавчої влади, що унеможливлює стягнення з відповідача штрафу в сумі 95 000,00 грн.

Що стосується позовної вимоги про стягнення з відповідача 95 000,00 грн. збитків, завданих позивачу у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань за Договором, колегія суддів зазначає наступне.

Нормами ст. 623 ЦК України та ст. 224 ГК України визначено, що учасник господарських відносин, який порушив господарські зобов'язання або встановлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

З огляду на положення ст. 22 ЦК України, для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача шкоди та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

На позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. В свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Збитки мають реальний характер та у разі, якщо сторона, яка вважає, що її права були порушені та нею понесені збитки, повинна довести як розмір збитків, так і факт їх понесення.

У відповідності до ст. ст. 33 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, колегія суддів оцінює як правомірний висновок судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача збитків у зв'язку з недоведенням позивачем складу цивільного правопорушення як необхідної підстави для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків.

Твердження, викладені в касаційній скарзі, даного висновку не спростовують.

Отже, перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 1115 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого та постанові апеляційного господарських судів, колегія суддів дійшла висновку, що судами в порядку ст. ст. 43 101 103 104 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянуто всі обставини справи в їх сукупності, досліджено подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази, належним чином проаналізовано права та обов'язки сторін, враховано положення ст. ст. 32 33 34 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 05.12.2013 р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 17.02.2014 р. у справі № 922/4640/13 залишити без змін.

Головуючий суддяА. Демидова СуддіІ. Волік О. Кролевець